- поселенець
- —————————————————————————————поселе́нецьіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
поселенець
Смотреть что такое "поселенець" в других словарях:
поселенець — нця, ч. 1) Той, хто оселився у новому, необжитому місці. || Той, хто вселився в нову квартиру, новий будинок і т. ін. 2) У дореволюційній Росії – той, кого заслано на поселення (у 3 знач.); засланець … Український тлумачний словник
засельник — а, ч., діал. Поселенець … Український тлумачний словник
новосел — а, ч. Людина, що недавно поселилася де небудь; новий поселенець … Український тлумачний словник
осадчий — чого, ч., заст. 1) Перший поселенець; засновник населеного пункту. 2) Довірена особа, що зманювала кріпаків утікати, переселятися на вільні, незаймані землі … Український тлумачний словник
оселенець — нця, ч., розм., рідко. Те саме, що поселенець … Український тлумачний словник
оселець — льця, ч., діал. Поселенець … Український тлумачний словник
осельник — а, ч., діал. Поселенець … Український тлумачний словник
пікінер — а, ч. Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив в Україні та брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападів кримських татар і турків … Український тлумачний словник
посадник — а, ч. 1) іст. У Київській Русі – намісник князя. || У Новгороді 12 15 ст. та Пскові 14 16 ст. – виборний правитель з бояр. 2) заст., рідко. Те саме, що поселенець … Український тлумачний словник
поселениця — і, поселе/нка, и. Жін. до поселенець … Український тлумачний словник
